Чому нас зацікавила саме ця проблема?..

При опитуванні батьків та дітей

часто можна почути наступне:

 «Мені вже 17 років, а з мамою ми ще жодного разу не говорили по душах... Я б навіть розповіла усе, що мене хвилює, будь-якій іншій жінці»

      «Увечері батьки тільки встигають запитати: «Як справи в школі?» А нам на це питання набридло відповідати і здається, що батьків більше нічого не цікавить...»

 «Мій чоловік працює на двох роботах, так як мого заробітку вистачає на проживання на місяць. А ще ми хочемо назбирати грошей, щоб допомогти поступити нашому синові. Він вже дорослий. Ми стали рідше розмовляти, але я думаю він все розуміє… він же дорослий»

«Ми стомилися чекати її ввечері, ці гулянки, хлопці… ми дуже переживаємо за нашу дівчинку»

 

             Невже це норма???

             Можливо саме такі ситуації і є підгрунтям конфліктів?